Cocaine Эквадор наркотики Тосно

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Я красава, братаны! Вот и расскажу вам свою историю, как я купил закладки и попал на глупое ток шоу. Будет жарко!

В общем, втыкал я как-то вечером с братвой на ширевку в парке. Был уже настроен определенно двинуться по-крутому. Вдруг замечаю, какой-то стрим в инсте, про какое-то новое телешоу. Решил покопаться, посмотреть, что там за атом.

И вот, натыкаюсь на объявление о ток шоу, где нужны участники с яркой харизмой и крутыми историями. Меня как раз подобные дела рифмуют, поэтому решил заполнить заявку. Пока втыкался и думал, что написать, вдруг вспомнил, что вчера купил новую партию жмыха и даже распробовал. Это и стало основной изюминкой моего рассказа.

В заявке я описал, как увлекся этой ширевкой, какие сумасшедшие ощущения она дает, и как почти сойду с ума от этого атома. Не забыл добавить про мою братву - неповторимых балд, без которых мои вечера были бы скучными.

Так вот, после заполнения заявки меня пригласили на прослушивание. Там был целый кастинг, все двинутые типы рассказывали свои истории, и ладно, что я был в списке участников. Но меня интересовало другое - как быстро закончить это глупое ток шоу и вернуться к своим закладкам.

Перед самым шоу меня наконец-то подготовили. Там было много балды - грим, костюмы, зажигательная музыка. Честно говоря, я стал немного втыкаться от такого действа. Но мне было все равно, я просто хотел быстрее выйти и насладиться моими закладками.

И вот наступила моя очередь. Я вышел на сцену и начал говорить свою историю. Судя по реакции публики, они втыкали еще сильнее, чем я. Видимо, мой рассказ доставлял какое-то удовольствие этим зрителям.

"А вы знаете, братцы, когда ты втыкаешься, то время начинает идти странно", - размышлял я на сцене. "Ты вроде бы сидишь и думаешь, что уж прошло часа два, а по факту прошло минут пять. Это типа как путешествие в другую реальность, братаны!"

Зрители аплодировали, и я просто продолжал рассказывать свою историю. Рассказал про те моменты, когда я почти сойду с ума и как братва меня поддерживает. Вроде бы все шло по плану, но в голове уже начали пробуждаться мысли о тех закладках, которые ждали меня дома.

Наконец, шоу подходило к концу. Жюри задавало вопросы, я отвечал, и все такое. Но меня уже не интересовали эти вопросы, я хотел только одного - чтобы все закончилось, и я мог побыстрее закинуть свою закладку.

Наконец, нам объявили, кто из нас победил. Как-то смешно было смотреть на нас - странный микс людей, каждый со своей историей. Но я уже был готов уйти отсюда, и все эти разговоры не интересовали меня.

На выходе меня поздравили с победой и вручили какой-то приз. Я даже не разобрал, что это было, потому что мои мысли были только о том, чтобы побыстрее добраться домой и покурить свою закладку.

В итоге, весь этот ток шоу оказался глупостью. Награду я потерял где-то по дороге, все ширевка заблестела только на сцене, и все это время я просто хотел вернуться к своим закладкам.